Динамічне розвиток сучасного суспільства призводить до постійних змін, і щоб можна було в ньому існувати, доводиться опановувати нові знання і набувати досвіду. А правильний підхід до справи передбачає не лише наявність цього потужного інструменту, а й грамотного використання. Таким чином, надається можливість отримати з цього максимальну вигоду і задовольнити людські потреби в суспільстві.

Ні для кого не є секретом, що за ту саму роботу на різних підприємствах у різних державах розмір заробітної плати може відрізнятися. При цьому варто враховувати, що люди мають можливість мігрувати за кордон і знайти гідну роботу з відповідною оплатою.

Що являє собою міжнародна трудова міграція

Міжнародна трудова міграція є переміщення трудових ресурсів не всередині держави, та якщо з однієї країни в іншу з можливістю отримання постійного чи тимчасового місця проживання та роботи. Само собою зрозуміло, що трудова міграція – процес непростий і обумовлений низкою причин, які можна класифікувати так:

• економічні;
• ідеологічні;
• політичні;
• залежно від віросповідання;
• особисті;
• національні.

До економічних причин можна віднести:

• Неоднаковий рівень розвитку держав, з економічної точки зору, що призводить до суттєвої різниці в оплаті праці. Таким чином, стає зрозумілим, чому переміщення трудових ресурсів походить з держав з низьким рівнем життя до більш розвинених країн, де показник ВВП більший;
• Безробіття – один із основних факторів економіки, який істотно впливає на міграційні процеси населення. Саме тому люди пускаються на пошуки роботи за межами держави;
• Транснаціональна корпорація. Їх наявність призводить до міграції частини робочої сили на робочі місця, що мають місце розташування закордонні транскорпоративні філії.

Решта категорій факторів відносять до неекономічних причин: кожна з них може спровокувати масові міграційні процеси. Що стосується наслідків, то для економічного сектору вони будуть аналогічні тим, що виникли з економічних причин.

Слід враховувати різницю між двома потоками міжнародної трудової міграції: еміграції та імміграції.

Еміграція є виїздом людей, які перебувають у працездатному віці за кордон, у той час, як імміграція – це зворотний процес.

Оцінка розмаху трудової міграції міжнародного масштабу здійснюється за допомогою таких показників:

• Обсяги вибуття – кількість емігрантів, які мігрували за кордон, ставлячи за мету влаштуватися на роботу;
• Обсяги прибуття – кількість мігрантів, які приїхали до країни для працевлаштування;
• Міграційне сальдо – показник, що є різницею між кількістю відвідувань цієї держави та кількістю вибуття з нього за деякий період часу. Міграційне сальдо буває як негативним, і позитивним;
• Валова міграція є сумарним виразом кількості прибуття та вибуття з країни за деякий період часу.

Основні напрямки міжнародної трудової міграції

Серед напрямів міжнародної трудової міграції можна назвати такі:

• Переїзд з держави, що розвивається, в економічно розвинену країну. У цьому питанні велике значення має індустріалізація країни, що забезпечує вищий рівень життя. Це і стало основною причиною розвитку міграційних процесів. Не варто виключати той факт, що в державах із розвиненою економікою є й непрестижні спеціальності, проте обійтися без них не можна. Як показує практика, іноземна робоча сила таки займає такі місця. Наприклад, у Франції відсоток емігрантів дорівнює 25% від загальної кількості професійних будівельників та приблизно 32% працівників у галузі автомобілебудування. У Бельгії іноземці становлять 1/2 від загальної кількості шахтарів, а у Швейцарії близько 40% від числа будівельників. Такий напрямок міграційної політики призвело до витоку з країн, що розвиваються, висококваліфікованих кадрів. Фахівцями відзначено подвійний вплив даного фактора на стан та розвиток економіки обох країн. Хоча здебільшого спостерігається така тенденція: негативний вплив на країни, що розвиваються, і зростання економіки в промислово розвинених державах, що дозволяють значно заощадити державні гроші, які виділяються для підготовки висококваліфікованих фахівців.
• Переїзд з однієї розвиненої держави до іншої розвиненої країни. Трудова міграція на рівні пояснюється наявністю чинників неекономічного характеру. Причинами у разі можуть бути пошуки високооплачуваної і престижної роботи. Окремо слід зазначити міжнародний напрямок трудових ресурсів між країнами Євросоюзу. У 1993 році Європейський Союз став єдиним ринковим простором, що дало змогу безперешкодно пересуватися з однієї держави до іншої з метою отримання гідної роботи.

• З економічно розвинених країн у стани з нижчою економікою. Цю тенденцію можна пояснити наявністю запрошень працювати від конкретних фірм чи уряду.
• Міграція з однієї країни, що розвивається, в іншу. Метою міжнародної міграції такого плану є підвищення рівня життя. У більшості випадків міграція робочої сили існує між азіатськими країнами та державами, що експортують нафту.

Типи мігрантів

Насамперед слід бачити відмінність трудової міграції від невеликої кількості бізнесменів та окремих працівників, які перетинають кордон у своїх цілях. Окрім іншого, окремі співробітники сучасних фірм змушені часто залишати межі країни для навчання нових працівників, проведення лекцій, семінарів та здійснення контролю: за якістю та виконанням робіт. Така тенденція властива корпоративним об’єднанням та їх філіям, місцем розташування яких є різні куточки земної кулі.

Мігрантів цьому етапі існує кілька типів, кожен із яких доцільно розглянути окремо.

• До переселенців відносяться іноземці, які прагнуть виїхати в іншу державу з метою оформлення громадянства та отримання постійного проживання. Такі переїзди можуть здійснюватися як сім’ями, і по одній людині. Державами, популярними для переселенців, є Америка, Канада і частина західноєвропейських країн. Що стосується Росії, то в країні на державному рівні розроблено спеціальні програми, які тримають орієнтир на повернення іноземних громадян до своєї країни.

• Контрактники. Такі працівники можуть бути навіть некваліфікованими, хоча найчастіше мають середню кваліфікацію. По економічної термінології робітники за договором, це мігранти, які мають залишити межі держави й повернутися на батьківщину після закінчення терміну договору. До них входять сезонники, моряки та працівники, зайняті у сфері обслуговування.
• Висококласні фахівці – іноземні громадяни, які переїжджають до іншої держави, мають на меті отримання гідної роботи з можливістю кар’єрного зростання. Найчастіше такі працівники мігрують до країн із більш розвиненою економікою. Цей процес з економічного погляду має найменування «витік мозку». У деяких випадках він стає серйозною проблемою для держави.

• Нелегальні мігранти. Однією з проблем міжнародної трудової міграції є нелегали. До них належить та категорія людей, які переїжджають за кордон, оминаючи законні рамки та працюючи неофіційно. У деяких випадках мігранти приїжджають в іншу країну на законних підставах, наприклад, на виклик, після чого намагаються залишитися в країні.

• Біженці. До них належать люди, які постраждали через певні обставини, зумовлені політичною нестабільністю в державі, внаслідок воєнних дій та політичних переслідувань. Переїжджають за кордон вони найчастіше для того, щоб змінити місце проживання з можливістю влаштуватися на роботу.

Міжнародна міграція трудових ресурсів у Росії на сучасному рівні

Останнім часом у Російській Федерації зменшилася кількість мігрантів – контрактників. Уряд країни намагається вести контроль за кількісним співвідношенням доступних місць для працевлаштування та бажаючими потрапити на роботу. Міжнародні міграційні процеси набрали обертів країни лише після розпаду Союзу. До цього моменту міграційні хвилі мали місце, але їхньою основною причиною були або військові конфліктні ситуації, або переслідування на політичному ґрунті.

Виїжджати з Росії без особливих труднощів мігранти змогли з 1992 року. Цей період і послужив початком трудової міграції жителям Росії. Багато фахівців високого класу, а також звичайних робітників отримали можливість знайти роботу за кордоном. Варто зазначити, що далеко не всі росіяни ставили за мету залишити межі країни: частина з них через кілька років приїжджала назад.

Була в Росії і така проблема, як витік висококласних фахівців та одночасний наплив нелегальних мігрантів. У зв’язку з цим урядом було вжито відповідних заходів щодо регулювання потоку мігрантів певної категорії. Зумовлено такий стан речей було тим, що нелегали для Росії виявилися економічно невигідними, оскільки вони не давали прибутку державі, а лише щороку вивозили з країни кілька мільярдів. Варто зауважити, що нелегальні мігранти примудрялися влаштуватися на роботу в густонаселених містах, становлячи серйозну конкуренцію мігрантам, які приїхали до Росії на законних підставах.

Російські роботодавці віддають перевагу іноземним робітникам корінних жителів і набагато охочіше приймають їх на роботу. Істотним плюсом є те, що співвітчизники досконало володіють російською мовою та добре знайомі з історією країни, знають місцеві традиції та є економічно вигідними для Росії. На сучасному етапі фахівцями розроблено та введено в дію спеціальну програму репатріації, що дозволяє працевлаштовувати співвітчизників. З її допомогою надається можливим регулювати міграційні процеси та сприяти спрямуванню співвітчизників у пріоритетні райони країни. Зазвичай це регіони, де недостатньо високий рівень робочої сили, а також великі населені пункти, які потребують залучення кваліфікованих фахівців. Те саме можна констатувати щодо інших російських територій подібного плану.

Країни з найбільшим потоком мігрантів

Наразі визначають країни, які є найбільш привабливими для мігрантів з інших держав:

• Сполучені штати, Австралію та Канаду. Америку можна вважати однією з найрозвиненіших країн, з економічного погляду. Щороку до країни приїжджає більше емігрантів, ніж до інших держав. Це стосується працівників як із наявністю високої, так і низької кваліфікації. Більшість робітників з низькою кваліфікацією потрапляють до Америки з Мексики та інших близьких країн Латинської Америки. Що стосується висококваліфікованих фахівців, то вони іммігрують до Штатів із цього світу. Не є винятком країни Західної Європи, Індія та Р.Ф. Відповідно до статистичних даних легальна кількість іммігрантів до Америки щорічно становить близько 740 000, а емігрантів – 160 000.

• Країни Західної Європи, члени Європейського Союзу. У ці держави мігрують трудові ресурси з менш розвинених країн західної Європи, країн східної Європи, а також арабських держав, що мають своїм місцем розташування північну частину Африки, ближній схід і країни колишнього Союзу. Збільшенню міграційного потоку з Африки, території якої є колишні колонії держав західної Європи, сприяють мовні та економічні зв’язки та спільність традицій. Щорічний імміграційний потік у 90-х роках становив близько 180 000 осіб. Крім того, мав місце ринок робочої сили. Цей факт передбачав безперешкодне пересування трудових ресурсів між державами Європейського Союзу.

Відео про те, яким маршрутом мігранти дістаються Західної Європи.

• Близький Схід. Основним напрямом цієї держави є переробка нафти, що вважається провідним чинником, сприяючим залученню дешевої робочої сили в. Найбільша притока робітників відзначається з арабських держав, розташованих по сусідству. Крім цього, на схід тягнуться індійці, пакистанці, жителі Бангладеш, Кореї та Філіппін.
• Інші держави, що розвиваються. Збільшення міграційних потоків спостерігається і в країнах, що розвиваються. При нормальному розкладі потоки трудових ресурсів спрямовані біля держав, мають основою просування економічні реформи. Наприклад, з країн Латинської Америки працівники отримують направлення до Мексики та Аргентини, а з африканського континенту до Нігерії та ПАР. Через військові дії в Перській затоці, які припали на 1991 рік, близько мільйона єгипетських громадян виїхало з Іраку, майже стільки ж єменців – з Аравії та близько половини палестинських мешканців виїхали з Кувейту. Їхні місця зайняли індійські та єгипетські жителі.
• Нові промислові держави.

Висновок

Трудова міграція – явище вивчене, що має багату історію. Цей процес постійно керувався і контролювався з боку влади. На сучасному етапі міжнародна міграція досягла глобальних масштабів і до певної міри перетворилася на проблему, вирішувати яку доводиться державам на міжнародному рівні.