Українські діти, вивезені до Росії після початку збройної агресії РФ проти України, не повинні усиновлюватись російськими сім’ями. Про це у вівторок, 14 червня, заявила Афшан Хан, регіональний директор Відділення ЮНІСЕФ у країнах Європи та Центральної Азії та спецкоординатор з питань кризи, пов’язаної з біженцями та мігрантами, у Європі.
“Ми ще раз повторюємо, зокрема, Російської Федерації, що усиновлення не має відбуватися під час надзвичайних ситуацій або безпосередньо після них”, – сказала пані Хан. Вона нагадала, що будь-яке переміщення дітей має проводитися лише в їхніх інтересах, а також з поінформованої добровільної згоди батьків. Діти, вивезені до іншої країни без дотримання цих умов, що неспроможні вважатися сиротами.
“Щодо дітей, відправлених до Росії, то ми тісно працюємо разом з уповноваженими представниками з їхніх прав та міжнародними організаціями, щоб найкраще задокументувати такі випадки”, – наголосила регіональний координатор ЮНІСЕФ.
У Раді просять ООН допомогти повернути українських дітей із РФ
10 червня у Верховній раді України зареєстрували проект постанови про звернення до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН у Гаазі та Верховного комісара у справах біженців ООН. У цьому зверненні депутати просять захистити українських дітей, “викрадених та примусово вивезених” до РФ, або тих, що перебувають на окупованих територіях, від усиновлення їх російськими сім’ями. Рада також просить міжнародні організації допомогти повернути цих дітей до України.
Порушуючи норми міжнародного права, Росія примусово депортувала “мільйони громадян України, серед яких є діти, в тому числі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування”, йдеться в пояснювальній записці до проекту постанови, яка зараз розглядається в Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.
У березні ООН вже висловлювала побоювання щодо примусового усиновлення українських дітей у Росії. Особливу тривогу у міжнародної організації викликала доля приблизно 90 тисяч дітей, які мешкали у дитячих будинках та школах-інтернатах на сході України.
Дивіться також:
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Потрібно їхати!
24 лютого я прокинувся вночі і почув у новинах заяву президента Росії про “спецоперацію в Україні”. Через п’ять хвилин за моїм вікном у Дніпрі, вдалині, щось вибухнуло. Трохи згодом – ще раз. Так розпочалася війна. Вранці я тільки сказав моїм чотирьом дітям, що до школи та садка ніхто не йде. Потрібно їхати!
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Ми закриваємо магазин, камери віддаємо на джгути
Мій магазин велосипедів я вирішив закрити одразу – кому зараз потрібні велосипеди? Усі велокамери з магазину ми віддали на джгути до тероборони Дніпра. Через магазин був вхід до підвалу п’ятиповерхівки. Ключі я віддав мешканцям, щоб вони знали, що можуть у будь-який час там сховатися: у комендантську годину я не зміг би приїжджати до них відкривати підвал.
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Довго не могли наважитися, на дорогах – пробки
Ми довго не могли наважитися, але холодного снігового ранку 4 березня прийняли рішення – треба виїжджати. Життя дітей та їх безпека – найважливіше. Все інше життя, все-все, ми кинули в одну мить. На виїзді з Дніпра одразу ж потрапили у затор – три смуги біженців. На більшості машин таблички “діти”.
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Для п’ятирічних пригод, старші розуміють більше
Перші 12 години шляху – суцільна пробка, проїхали лише 250 кілометрів. Тяжка не стільки дорога, скільки божевільні в машині діти. Молодшим-п’ятирічкам ми сказали, що їдемо у довгу подорож-пригоду. Старші – 8 та 12 років – підтримували цю ілюзію, але я бачив, що вони розуміють набагато більше.
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
На заправках черги за бензином та кавою
Дивне відчуття – ніби ми всі влітку їдемо на море, на заправках черги за бензином та за кавою. Тільки зараз усі жінки і діти сумні, у пап-водіїв – злість і агресія, що зароджується. І дуже-дуже холодно.
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Бензин у каністрі носили руками до машини
У машину на заправці, де є бензин, дозволяють залити не більше 20 літрів, за якими треба вистояти до п’яти годин. Ми майже на нулі під Уманню – через знайомих знайшли місцевого хлопця, який сказав, що допоможе з бензином та вивезе нас полями через села знову на трасу, але вже набагато далі. Ризикнути? Жахливо і страшно, але ми поїхали за ним. Хлопець нас урятував.
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Це не квест. А якщо зламається машина чи закінчиться їжа?
Зі старшим сином ми нанесли в машину пішки каністрами бензин. Їдемо далі. І я тільки зараз починаю усвідомлювати, що це не квест. Надворі мінус і кружляє сніг. А якщо зламається машина? А якщо скінчиться їжа? А якщо більше не буде хлопця із бензином? А що взагалі попереду після кордону із Польщею?
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
На дорогах – колапс, безліч блокпостів
На дорогах справжній колапс. Безліч блокпостів. Блатні номери ігнорують чергу і летять зустрічкою. Страшні лобові аварії. На дорогах багато воєнної техніки. Якщо хоч одна машина у нашій черзі зараз постраждає – почнеться паніка. Біженців на дорозі, що бачу, тисячі. Продовольчі магазини на шляху – порожні.
-
Бігти від війни – з Дніпра на авто з чотирма дітьми
Ночівля у школі у невідомому селі
Дорогою нам пропонують ночівлю та їжу! Спершу зупиняємось у школі у невідомому для нас селі, потім десь під Вінницею у реабілітаційному центрі, у друзів наших друзів у маленькому містечку на стику Тернопільської та Хмельницької областей та у черзі на кордоні з Польщею. Ніхто й ніде не бере з нас грошей. Мої діти тепер їдять! 10 березня – ми, нарешті, у Польщі.
Автор: Анатолій Колесніков
