Збройний конфлікт, що спалахнув у Судані, призвів до того, що 100000 людей покинули країну, а бойові дії, що тривають уже третій тиждень, незважаючи на чергову угоду про припинення вогню, поглиблюють гуманітарну кризу.
Про це заявили у вівторок представники ООН.
Конфлікт ризикує перерости в ще більш масштабну катастрофу, оскільки сусідні з Суданом країни, відомі своєю бідністю, стикаються з проблемою біженців, а бойові дії ускладнюють доставку допомоги в країну, де дві третини населення вже сьогодні залежать від підтримки ззовні.
За даними ООН, приблизно 330 000 суданців є внутрішньо переміщеними особами. Тисячі мешканців цієї країни намагаються її покинути; багато хто з них перетинає кордони з Єгиптом, Чадом і Південним Суданом. У понеділок ООН попередила, що врешті-решт країні можуть залишити 800 000 осіб, включаючи біженців, які тимчасово проживають в Судані.
Президент Єгипту Абдель-Фаттах аль-Сісі заявив, що Каїр підтримуватиме діалог у Судані між ворогуючими військовими групами, але при цьому «виявить обережність, не втручаючись у їхні внутрішні справи».
Представники ООН заявили, що глава програми з надання гуманітарної допомоги Мартін Гріффітс має намір відвідати Судан у вівторок, проте офіційно терміни поїздки Гріффітса не були поки офіційно підтверджені.
Сотні людей загинули під час боїв, в яких армія під командуванням генерала Абдель-Фаттаха аль-Бурхана протистоїть «Силам швидкої підтримки» (RSF), що підкоряється генералу Мохамеду Хамдану Дагало.
Протиборчі сторони неодноразово звинувачували одна одну у порушенні режиму припинення вогню.
RSF у вівторок звинуватила армію у здійсненні повітряних нальотів на ряд житлових районів Хартума. Армія звинуватила RSF у використанні цивільних осіб як живий щит.
Нагадаємо, що тридцять років правління диктатора Омара аль-Башира чотири роки тому закінчились народним повстанням. Нова влада Судану звинуватила його у зв’язку з переворотом 1989 року, в результаті якого він прийшов до влади.
Народне повстання породило надії на те, що Судан, населення якого становить 46 мільйонів людей, зможе залишити позаду десятиліття автократії, внутрішні конфлікти та економічну ізоляцію.
Нинішні бойові дії можуть не тільки зруйнувати ці надії, а й додатково дестабілізувати і без того нестабільний регіон, що межує із Сахелем, Червоним морем та Африканським Рогом.
Конкуренція за вплив у регіоні між великими державами, і навіть регіональними державами, може посилитися. Росія прагне збудувати військово-морську базу на Червоному морі. Після повалення Башира західні країни, включаючи США, підтримали план переходу до цивільного правління.
Згідно з цим планом, новий перехідний період мав розпочатися на початку квітня. Армія і RSF мали поступитися владою, але два питання не були вирішені. Одним із них був графік інтеграції RSF у регулярні збройні сили. Другим питанням була система командування, що стала предметом розбіжностей між армійським керівництвом та командуванням RSF.
План був зірваний через збройні сутички між армією і формуваннями RSF.
Міжнародне співтовариство закликає до гуманітарного перемир’я та відновлення діалогу, але переговори наразі є малоймовірними. Армія назвала RSF повстанською організацією та зажадала її розпуску, а Дагало назвав Бурхана злочинцем та звинуватив його у руйнуванні країни.
Хоча армія Судану володіє переважаючими ресурсами, ВПС, а її чисельність становить приблизно 300 000 військовослужбовців, RSF за останні роки стали добре оснащеними силами (приблизно 100 000 осіб), розгорнутими по всій країні.
RSF може спиратися на підтримку та племінні зв’язки на заході країни (Дарфур), де в минулому вони разом із армією боролися проти повстанців.
