У Грузії цими днями згадують 14-ту річницю російсько-грузинської війни, внаслідок якої 20 відсотків грузинської території виявилися окупованими.
«Протягом 14 років серце нашої країни – Самачабло, Цхінвальський регіон та Абхазія – окуповані Росією. Я схиляюся перед пам’яттю наших героїв-військових та мирних жителів, які стали жертвами серпневої війни. Ми вибрали мирну, розумну політику як шлях відновлення територіальної цілісності та об’єднання країни, і віримо, що обов’язково досягнемо своєї мети – Грузія буде єдиною», – заявив прем’єр Грузії Іраклій Гарібашвілі.
При цьому частина грузинської опозиції у своїх заявах щодо річниці серпневої війни наголосила, що агресію, започатковану 2008 року в Грузії, Москва потім продовжила в Україні.
“Чотирнадцять років тому, увечері 7 серпня, Росія здійснила військову агресію проти суверенної країни – Грузії і тим самим розпочала першу в 21 столітті війну в Європі, яка триває і сьогодні в Україні”, – заявили в опозиційній “Стратегії Агмашенебелі”.
Водночас колишній глава грузинського Радбезу, нині лідер опозиційної «Європейської Грузії» Гіга Бокерія наголосив, що «те, що сьогодні відбувається в Україні, – це продовження тієї ж боротьби, і наш обов’язок у тому, щоб ці жертви не втрачали свого значення і щоб не дозволити нікому, як за межами країни, так і всередині країни, принести нашу свободу в жертву своїм інтересам».
«Не почули та не зрозуміли»
Водночас, заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв, який у 2008 році був президентом Росії, у своєму інтерв’ю російським ЗМІ також пов’язав події 2008 року з подіями в Україні: «Це єдиний процес і загальний задум, спрямований проти Росії. Він полягає у прагненні Заходу, насамперед США та інших англосаксонських країн, розгойдати у нас ситуацію. Як? Через сусідів, у безпосередній близькості від кордонів Росії».
Медведєв при цьому заявив, що дії Росії у 2008 році були спрямовані на захист російських громадян і що «і в Грузії, і в Україні влада цих країн не залишила Росії вибору, зірвавши процеси політичного врегулювання цих конфліктів».
“І ми усвідомлено пішли на військове втручання”, – зазначив колишній президент РФ.
При цьому в Telegram Медведєв написав таке: «Водночас це був сигнал для США та НАТО про необхідність дослухатися до побоювань Росії. Ситуація на Кавказі змінилася. Але США та НАТО не почули та не зрозуміли. Проігнорували. Продовжили свій надзвичайно небезпечний курс. 2022-го нам довелося відповісти набагато жорсткіше. Тепер незворотно змінився світ».
Нагадаємо, що в результаті російсько-грузинської війни Росія у 2008 році визнала незалежність двох грузинських регіонів – Абхазії та Південної Осетії – та перекинула додаткові війська та озброєння на свої військові бази на цих територіях. Усі держави світу – за винятком Венесуели, Нікарагуа, Науру та Сирії – розглядають ці регіони як територію Грузії, яка знаходиться під російською окупацією.
Першу правову оцінку російської окупації було зроблено Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі. У рішенні ЄСПЛ від 21 січня 2021 року йдеться про те, що після 12 серпня ефективний контроль як в Абхазії, так і в Південній Осетії здійснюють військові сили іншої країни – Росії.
“Історичний шанс”
Конфліктолог Паата Закареїшвілі, у минулому держміністр з питань примирення та громадянської рівноправності, вважає, що протягом останніх чотирнадцяти років поточний період є найбільш сприятливим для захисту інтересів Грузії та просування на міжнародному порядку денному питань територіальної цілісності країни. Хоча, як каже конфліктолог, «Грузинська мрія», яка перебуває у владі, «не втрачає цей історичний шанс».
За словами Закареїшвілі, в результаті «кричучого вторгнення» Росії в Україну, «світ ніколи не був таким відкритим, щоб почути Грузію». Хоча, як вважає експерт, грузинська влада не робить необхідних кроків для того, щоб грузинські проблеми були присутні на міжнародному порядку денному поряд з українськими, переважно посилаючись на те, що не хочуть спровокувати нову агресію Росії. Конфліктолог переконаний, що даний аргумент є лише виправданням для бездіяльності «Грузинської мрії».
Експерт нагадав, що Росія протягом років виступає проти функціонування в Грузії лабораторії імені Річарда Лугара, проте, каже Закареїшвілі, грузинська влада її не закриває, також Грузія в червні взяла участь у брюссельській зустрічі у «форматі Рамштайн», на якій обговорювалося укріплення обороноздатності України і була серед 38 країн, які у березні звернулися до Міжнародного кримінального суду із закликом розпочати розслідування ймовірних військових злочинів в Україні, скоєних російськими військовослужбовцями.
«Якщо, наприклад, ці три факти не виявилися приводом для Росії, щоб почати війну проти Грузії, то яким чином чіткий і виразний захист національних інтересів Грузії, тобто те, про що ми говорили протягом років з усіх міжнародних трибун, може ув’язати Грузію у нову війну з Росією? Тож усі виправдання влади позбавлені логіки. Більше того, партія влади ніби намагається уявити, що війна Росії в Україні та російська війна в Грузії по суті відрізняються, хоча це докорінно абсурдно, в обох випадках причини, тактика, методи – ідентичні, це імперіалістична війна Росії», – вважає Закареїшвілі.
“Стратегія мовчання”?
Політолог Ніко Тоїдзе також вважає, що нинішня позиція грузинської влади щодо Росії, а також окупованих територій суперечить національним інтересам Грузії.
«Пасивність грузинської влади, їх так звана «гнучка політика» насправді найбільше влаштовує Росію. Зараз, коли російське вторгнення в Україну згуртувало світове співтовариство у протистоянні російській агресії, коли з великим запізненням, але все ж таки, зрештою, задіяли санкції проти цієї держави, замість скрізь говорити про ті беззаконня, які Росія творила і творить у Грузії , об’єднати зусилля з Україною та вимагати просування болючих для нас питань на міжнародному порядку денному, Тбілісі вважає за краще мовчати. Тобто, навіть коли Росія зазнає поразки в Україні, внаслідок цієї незрозумілої «стратегії мовчання» проблеми окупації Грузії можуть залишитися незмінними», – вважає експерт.
За словами Тоїдзе, обережність «Грузинської мрії» відображає настрій керівників цієї партії, які побоюються, що «навряд чи зможуть вижити» у демократичній спільноті, тобто з ЄС та НАТО, які вимагають від Грузії реформ та вдосконалення. Як каже політолог, у цьому випадку партія влади не хоче «спалювати мости» і псувати відносини з Росією, яка, якщо Грузії «відмовлять від двору успішних та розвинених держав», стане для неї «неминучим притулком».
