Метью Орр, аналітик з Євразії RANE, вважає, що «коли війна розпочалася 4 місяці тому, президент Путін заявив, що мета – “демілітаризація” України. Важко зрозуміти, як цієї передбачуваної мети Росією буде досягнуто, особливо сьогодні, коли в Україну збільшилися постачання зброї НАТО, коли ця країна ще більше інтегрується із Заходом, особливо після оголошення про статус кандидата в ЄС».
«З іншого боку, Росія досягла деяких успіхів з її точки зору, – зазначає Метью Орр. – Більшість України все ще окуповано, неясно, чи зможе Україна повернути собі цю територію, і якщо так, то коли. Росія, як і раніше, вважає, що довгострокова перспектива на її боці: використовуючи високі ціни на енергоносії, глобальну інфляцію, пов’язану з продовольством та цінами на енергоресурси, фактично змушує Захід та українців повірити в те, що подальший опір не на їхню користь і що їм, мабуть, слід дійти якогось врегулювання шляхом переговорів. На мою думку, це може стати привабливим варіантом як для українців, так і для Заходу. Ідея тривалого на роки конфлікту, напевно, не дуже приваблива перспектива».
Експерт додає, що «Кремль дивиться на це як на довгострокову динаміку на свою користь, тому вважає, що затяжний конфлікт стане економічним викликом для Заходу. Кремль бачить майбутнє за світом, що розвивається, і так званими країнами БРІКС. Якщо ви подивіться на країни, які запровадили санкції проти Росії, то країни, які їх не запровадили – становлять значну частку світової економіки і, за прогнозами, їхня економіка зростатиме в довгостроковій перспективі швидше, ніж країни, які запровадили санкції щодо Росії. І тому Росія, схоже, у довгостроковій перспективі пов’язує свою долю із цими іншими країнами».
З ним погоджується і професор політології Барнардського коледжу Нью-Йорка Олександр Кулі.
Політолог коментує: «На самому початку ніхто не знав, чи об’єднається Захід, чи стане він постачати озброєння Україні, чи буде спантеличений цією війною, але Захід продемонстрував гідну відповідь. Мало, хто передбачав, я в тому числі такий масовий догляд західних компаній з російського ринку: більше тисячі таких компаній, як BP, Exxon Mobil, IKEA, McDonald’s, які працювали десятиліттями в країні і зазнали практично всіх видів ризиків, ухвалили репутаційно важливе рішення , що не готові там працювати. Частково причина, через яку ми побачили таке єднання як на Заході, так і в бізнес-середовищі, полягає в тому, що сам Путін визначив мету війни максималістським чином. Він попрямував до Києва, він збирався “демілітаризувати” країну та “денацифікувати” уряд. Саме це пояснює послідовну і жорстку реакцію. Росія отримала відсіч на півночі і переорієнтувалася на Донбас, і ми спостерігаємо тупикову ситуацію в деяких місцях, а в деяких – просування Росії. Наразі видно певну втому від війни в Україні, почалися дискусії про компроміси, на які необхідно піти незважаючи на те, що ще навіть немає мирного процесу. Саме на це розраховує Путін, розраховує, що західна єдність розпадатиметься у довгостроковій перспективі, він відчуває, що час на його боці. Ми фокусуємось на єдності Заходу, але реакція на глобальному Півдні зовсім інша. Я б не сказав, що вони підтримують вторгнення, але коли в Кремлі говорять про протистояння “експансіонізму” НАТО або “західному колоніалізму”, про “американську гегемонію”, – такі теми добре відгукуються в групі країн – наприклад, у Китаї та Індії». .
