«Протягом останніх десятиліть у Європі був мир, і багато європейських країн знизили витрати на оборону до мінімуму. Війна в Україні показала, що це треба змінювати», – з цих слів міністр оборони Фінляндії Антті Кайкконен розпочав свій виступ на саміті з безпеки у брюссельському аналітичному центрі «Друзі Європи».
Конференція з провідними експертами, представниками НАТО та європейських урядів проходить у Брюсселі щороку, але цього разу – після російських обстрілів українських міст та влучення ракети на територію Польщі – виявилася особливо актуальною. Експерти аналізували, чи готова Європа захистити себе у разі затяжної війни, і дійшли невтішних висновків.
«У нас великі провали у багатьох категоріях озброєнь», – заявив один із виступаючих, експерт польського аналітичного центру «Фонд Казимира Пуласкі» Томас Смура (Tomasz Smura, Casimir Pulaski Foundation).
.«Наприклад, у європейських країнах нам дуже не вистачає базових бойових танків. Здебільшого наші союзники у Західній Європі мають по 100–200 доступних машин. А на прикладі України ми бачимо, що якщо ви хочете захищатися у повномасштабній довгій війні, вам потрібно кілька сотень».
Та сама проблема, за словами Смури, з боєприпасами. Їхніх запасів у європейських країнах недостатньо, щоб довго оборонятися. Без американської допомоги, каже експерт, Європа буде нездатна проводити тривалу оборонну операцію. А враховуючи, що у США виникають складнощі з Китаєм через Тайвань, розраховувати на те, що у заокеанських партнерів завжди будуть можливості допомагати Європі не доводиться.
Ще у 2014 році країни НАТО домовилися виділяти на оборону 2 відсотки від свого ВВП, проте досі це роблять не всі члени альянсу. При цьому експерти вже кажуть, що й 2% недостатньо.
«Уразливості нашої інфраструктури та ланцюжків поставок стають все більш очевидними», – каже заступник помічника генерального секретаря НАТО, генерал-майор Йорг Сі (Jörg See, NATO HQ). «Два відсотки – це лише стартова точка», – вторить йому Смура.
Цього тижня голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив, що країни ЄС планують збільшити витрати на оборону на 70 млрд. євро в наступні три роки. При цьому 35 відсотків озброєнь вони мають закуповувати спільно, щоб уникнути дублювання та конкуренції на ринку. Наразі країни Євросоюзу скоординовано закуповують лише 18 відсотків військової техніки. Це, за словами експертів, веде до ізоляційної політики кожної окремої країни та знижує спільні шанси на успіх у галузі оборони.
При цьому говорити про те, що НАТО всі ці роки не готувалося до погроз, не варто, стверджує колишній заступник помічника міністра оборони США з європейської політики Майкл Райан.Michael C. Ryan, Former Deputy Assistant Secretary of Defense for European and NATO Policy).
.«Якщо ви подивитеся на документи НАТО, побоювання з приводу Росії в них були завжди, і вони були викликані, насамперед, країнами Центральної Європи, які вже мали досвід і які знають Росію краще, ніж ми. Ці побоювання рухали вперед інвестиції в оборону, планування захисту території. Якщо ви побачите збільшення військових навчань НАТО протягом останніх 5 років, ви побачите, що НАТО дуже добре підготувалася. Але проблема була в тому, що ніхто не міг уявити, що Росія справді вчинить напад. Тому що на наш погляд, згідно з тим, як ми мислимо на Заході, це не раціонально», – каже Райан.
Війна в Україні цей підхід змінила. Дедалі більше країн збільшує витрати на свою оборону та готові постачати зброю Україні. Лише цього тижня про нові великі пакети військової допомоги повідомили Фінляндія та Швеція. Додаткове артилерійське та протитанкове озброєння після зустрічі Контактної групи з оборони України також зобов’язалася поставити Польща, про передачу артилерійських снарядів калібру 155 міліметрів оголосила Греція, ще дві пускові установки Hawk та ракети до них обіцяла поставити Іспанія.
Що ж до реакції НАТО на потрапляння ракети до Польщі, аналітики, які були присутні на саміті, оцінили її як грамотну.
“Правильний підхід іноді полягає не в тому, щоб щось зробити, а в тому, щоб чогось не зробити”, – заявив колишній заступник помічника міністра оборони США з питань європейської політики Майкл Райан.
