18 березня 2014 року Володимир Путін виступив у Кремлі зі зверненням перед депутатами Державної Думи, членами Ради Федерації, керівниками регіонів Росії та представниками громадськості. Російський лідер, виправдовуючи анексію півострова Криму – території суверенної держави Україна, заявив, що нібито проти етнічних росіян, які проживають у Криму, українські сили правопорядку готують «каральні операції». За словами Путіна, жителі Севастополя і всього півострова попросили його особисто про захист.
Раніше, 6 березня, у Криму пройшов референдум. Згідно із заявою російської ЦВК, у «голосуванні взяло участь понад 82 відсотки виборців. Понад 96 відсотків висловилося за возз’єднання з Росією». Російська держпропаганда стверджувала, що «голосування пройшло у повній відповідності до демократичних процедур та міжнародно-правових норм». Хоча це голосування бойкотували кримські татари та етнічні українці.
Влада у Києві, ООН, лідери ЄС та США не визнали путінський псевдореферемдум у Криму, і тим більше його результати.
Підлога Гобл (Paul Goble a Senior Analyst at the Jamestown Foundation) старший науковий співробітник у Фонді Джеймстауна, в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» порівняв «путінське возз’єднання Москви та Криму» зі сталінським аншлюсом та окупацією радянською владою Естонії, Латвії та Литві перше, що треба сказати, це те, що Сполучені Штати були шоковані тим, що сталося. Адже 2008 року, коли Путін вторгся до Грузії, але він не анексував Південну Осетію чи Абхазію, а проголосив їх незалежними державами. Хоча у випадку з Південною Осетією існує думка, що є тонка грань між тим, що там було і тим, що називається своєрідним аншлюсом. Заходу було важче реагувати у 2008 році на проблему, ніж у 2014 році. Адміністрація розділилася на тих, хто хотів зайняти принципову позицію за зразком політики невизнання, яку США проводили з 1940 року щодо окупації Естонії, Латвії та Литви та тих, хто був проти. Дії путінського режиму аншлюсом території чужої країни повністю порушували всі принципи міжнародного права, що діє з 1945 року».
Починаючи з 2014 року по 2022 рік, російська влада щорічно влаштовувала масові урочистості та концерти, які транслювалися всіма державними телеканалами. Торік восьму річницю анексії Криму відзначали менш ніж через місяць після початку повномасштабної війни проти України. Згідно зі звітом МВС РФ, лише московський стадіон «Лужники» зібрав понад 200 тисяч людей, перед якими виступив президент РФ Володимир Путін. Цього року всі масові урочистості у Лужниках було скасовано.
У свою чергу лідери демократичних країн світу продовжують політику невизнання Криму російським, а також наполягають на негайному припиненні війни та відновленні державної цілісності України.
«Я думаю, що серед нас були ті, хто боявся, що якщо буде просто оголошення політики невизнання щодо Криму, то, можливо, на цьому все й закінчиться, і очевидно, що потрібно зробити ще більше. Я був серед тих, хто у 2014 році виступав за те, щоб Сполучені Штати запросили Україну стати членом НАТО, і тоді ми прокреслили б чітку позначку – мовляв, це ми терпітимемо, а це ні. Очевидно, що американський уряд і, звичайно ж, німці та низка інших європейців не хотіли заходити так далеко і, ймовірно, не хочуть цього робити й зараз. Але я думаю, що є бажання бути дуже ясним, особливо зараз, коли українцям так ясно, що ми ніколи не визнаємо Крим у складі Російської Федерації, і що півострів є українською територією», – особливо підкреслив Пол Гобл.
У перші місяці після свого обрання президент Джо Байден у зверненні до американців, опублікованому на сайті Білого дому з нагоди «річниці незаконного вторгнення Росії в Україну», заявив, що Крим – це Україна, і зазначив, що США ніколи не визнають російський півострів.
«Сполучені Штати і сьогодні підтримують Україну та інших союзників, як це було від початку конфлікту [в Украине]. Ці похмурі роковини хотіли б нагадати про просту істину: Крим – це Україна. США разом із Україною протистоятимуть агресивним діям Росії. Ми продовжимо роботу, щоб притягнути Росію до відповідальності за її зловживання та агресію в Україні», – йдеться у заяві президента США.
Тодд Сексер Професор Університету у Вірджинії та експерт Carnegie Endowment for International Peace припустив, що питання повернення Криму не стоїть на порядку денному влади в Києві, оскільки битва на східному фронті важливіша:
«Ідея про те, що Україна може повернути собі Крим, була зовсім неправдоподібною року тому, і світ фактично списав її з рахунків. Але це не так. Президент Зеленський сьогодні говорить про повернення Криму як один із своїх пріоритетів. Навіть адміністрація Байдена принаймні підтвердила таку можливість, заявивши, що вона хоче, щоб Крим у результаті повернувся до складу України. Але це питання не стоїть прямо зараз на порядку денному з кількох причин. По-перше, українські збройні сили мають інші пріоритети, і їм необхідно зосередити свою військову міць на битвах у східній частині країни. Інша причина в тому, що російські війська вже дев’ять років окопуються в Криму. Таким чином, Україні для успішного вторгнення чи настання необхідно набагато сучасніше озброєння та техніка, велика кількість літаків чи ракет більшої дальності. Просто, мабуть, зараз вони не здатні організувати цей наступ. І, можливо, що ще важливіше, адміністрація Байдена принаймні зараз, схоже, не має особливого ентузіазму щодо можливості українського наступу в Криму. Я знаю, що Україна ніколи офіційно не визнає Крим частиною Росії. Проте, можливо, українська влада погодиться прийняти демілітаризований Крим, як частину більшої угоди щодо припинення війни».
