В Інтернаціональному легіоні на боці України борються вихідці з 55 країн з усіх частин світу – від Бразилії та Південної Африки до Японії та Нової Зеландії, про це розповів речник легіону. Дам’єн Магру на брифінгу, що пройшов раніше цього тижня. Серед бійців підрозділу найбільше громадян США та Великобританії. Також багато поляків, канадців та представників країн Балтії. Дам’єн Магру відмовився назвати загальну кількість легіонерів, пославшись на конфіденційність інформації. Він також уточнив, що Міжнародний легіон перебуває у складі Збройних сил України і тому, згідно з міжнародним правом, бійці легіону не можуть вважатися найманцями. За його словами, легіон також фінансується українською армією.
«Це стосується всіх витрат на проживання, зарплати бійців, зброї та амуніції, – розповів Магру. – Є у нас додатковий збір грошей від приватних донорів, насамперед із Заходу, і ми ці гроші, які збираємо на різних платформах через різних посередників, витрачаємо виключно на обладнання для наших бійців, яке не входить до стандартного військового комплекту, який видається ЗСУ і який потрібний на полі бою».
Маргу також додав, що зарплата бійців легіону не відрізняється від тієї, яку отримують українські військові у складі ЗСУ – від 11 до 15,5 тисячі гривень на місяць (приблизно 400-500 доларів).
Інтернаціональний легіон було сформовано урядом України на прохання президента Володимира Зеленського у лютому. За повідомленням міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби станом на 6 березня, до легіону вступило близько 20 тисяч добровольців.
Основою формування Міжнародного легіону стали іноземні добровольці, які приєдналися до боротьби з проросійськими сепаратистами на початку війни на Донбасі у 2014 році. Хоча ці підрозділи офіційно увійшли до складу Збройних сил України, деякі, як і раніше, користуються певною автономією у складі збройних сил.
«Для грузина це дуже принципове питання, бо Україна була єдиною країною у 90-х роках при агресії Росії до Грузії, яка підтримала Грузію, яка надіслала своїх добровольців, – каже командир Грузинського національного легіону. Мамука Мамулашвілі. – І надалі, наприкінці війни, допомогла евакуюватися мирним жителям, які практично мали розстріляти з боку російських військ, які тоді окупували територію Абхазії. І взагалі коріння дружби українсько-грузинської теж йде в історію».
Інші іноземні добровольчі підрозділи у складі українських збройних сил – Батальйон імені Кастуся Калиновського та Полк «Погоня» (сформовані антилукашенківськими білорусами), Легіон «Свобода Росії» (антипутинськими росіянами), Норманська бригада, що складається з канадських відставних військових, Батальйода (сформовані антиросійськими та антиркадировськими чеченцями) та інші.
«Ми знаємо, що на початку війни добровольцями зголосилися кілька британських солдатів, які до цього служили у британських збройних силах, – пояснює експерт стратегічного дослідницького центру Rand. Аліса Дімус. – Тобто вони знають, що роблять, не є тягарем для українських військових. З іншого боку, приїжджають люди, які не мають якогось військового досвіду. У цьому випадку українській владі потрібно або розвертати їх назад, або направити на якусь волонтерську роботу, бо інакше вони стануть більшою відповідальністю для українських сил. Ще складніша ситуація, коли йдеться про військовополонених. Нещодавно в полон до російських військових потрапили двоє британських громадян, які воювали на боці України, які потім були засуджені російським судом до страти. Ця ситуація призводить до багатьох юридичних питань. Чия сторона має за них відповідати? Україна чи Великобританія? Яке міжнародне законодавство ними поширюється? Чи вважаються вони бійцями української регулярної армії чи ні?»
Експерт аналітичного центру Soufan Норін Фінк вважає, що зараз практично неможливо назвати точну кількість іноземних бійців, які виють в Україні. Причина – плинність: багато хто з добровольців вже повернувся додому, інші тільки зараз вступають до лав ЗСУ. Спочатку війни називалися цифри в 20 тисяч людей, зараз іноді можна почути лише про сотні.
«Напевно, на початку це було досить сильною моральною підтримкою для українців, – каже Фінк. – Водночас ми чули про труднощі з інтеграцією, мовні бар’єри або про тих, хто приїжджав без бойового досвіду, або про тих, хто опинявся в стані шоку, потрапляючи до зони конфлікту. Якогось моменту ми побачили, що загальний заклик до підтримки перетворився на заклик для тих, хто має бойовий та логістичний досвід. З попереднього досвіду ми також знаємо, що іноземні бійці іноді можуть посилювати та затягувати конфлікти».
Про загальну кількість втрат серед іноземних бійців не повідомляється. Відомо лише, що серед загиблих є громадяни США, Великої Британії, Нідерландів, Австралії, Бразилії, Білорусі та інших країн.
