Одним із перших перед членами Комісії Конгресу виступив Луїс Морено Окампо, колишній прокурор Міжнародного кримінального суду, більш відомий як Гаазький трибунал. Експерт у переслідуванні високопоставлених військових злочинців Окампо звинуватив владу Азербайджану в геноциді карабахських вірмен.
Луїс Морено Окампо зокрема сказав: «Зазвичай геноцид асоціюється із масовою загибеллю людей, вбивствами та газовими камерами. Але є інша форма, яка не пов’язана з людськими жертвами. Щоб визначити геноцид, достатньо наявності обставин, створених з метою знищення людей. 15 суддів Міжнародного суду ООН у Гаазі, заслухавши представників Вірменії та Азербайджану, зробили висновок, що блокада Лачинського коридору створює неминучу загрозу життю вірмен, які проживають у Нагірному Карабаху. Судді ООН вирішили, що ця етнічна група стала об’єктом нападу. І в цьому випадку очевидною є наявність суттєвого елемента геноциду».
Серпнева доповідь Луїс Морено Окампо про геноцид карабахських вірмен влада Азербайджану назвала «упередженим і таким, що спотворює реальність». Постійний представник Азербайджану при ООН Яшар Алієв назвав звинувачення на адресу Баку прямим втручанням у внутрішні справи, а встановлення КПП у Лачинському коридорі – суверенним правом Азербайджану. Алієв також стверджує, що альтернативний маршрут Агдам – Ханкенді, який пропонує влада Азербайджану, для постачання Карабаху залишається заблокованим.
З початку 44-денної війни між Вірменією та Азербайджаном загинуло понад 3400 вірменських військовослужбовців, близько 100 тисяч мирних жителів стали біженцями. Інтернет-ресурс «Звірства в Арцаху» зареєстрував факти військових злочинів, страт військовополонених та цивільних осіб, а також використання заборонених боєприпасів. Засновник ресурсу, професор Колумбійського університету Девід Філліпс закликав американських законодавців звернути увагу на осіб, які уникли санкцій або наслідків за свої дії.
«Навіть якщо Лачинський коридор відкриють, ми повинні розуміти, що режим Алієва ніколи не дотримувався умов припинення вогню чи інших угод. І в майбутньому варто очікувати нових злочинів, якщо до відповідальності не будуть публічно притягнуті винні, серед яких вищі керівники Азербайджану, президент Алієв, його дружина, перший віце-президент та їхнє найближче оточення, включаючи міністра закордонних справ, міністра оборони та помічника президента Хікмета Хаджієва. Президент Туреччини Ердоган та його міністр закордонних справ також несуть відповідальність», – особливо наголосив Девід Філліпс, засновник Інтернет-ресурсу Atrocities Artsakh (Nagorno-Karabakh).
Після завершення слухань співголова Комісії з прав людини Крістофер Сміт сказав в інтерв’ю вірменській службі «Голосу Америки», що адміністрація Байдена має вжити більш рішучих заходів щодо офіційного Баку: «Необхідно рішуче і згуртовано заявити Ільхаму Алієву про те, що він робить гено такі дії не відбуваються без наслідків. Ймовірно, найгіршим сценарієм для Алієва було б судове переслідування. Він використовує як зброю продовольство та медикаменти, точніше, їхню відсутність. В історії були випадки, коли геноцид відбувався не за допомогою рушниць та багнетів, а за допомогою продовольства».
У середу Держдепартамент США оприлюднив заяву про телефонну розмову держсекретаря Ентоні Блінкена з азербайджанським лідером Ільхамом Алієвим.
В офіційній заяві Держдепартаменту США від 6 вересня 2023 року зазначається:
«Держсекретар повторив заклик знову відкрити Лачинський коридор для гуманітарних, комерційних та пасажирських перевезень, визнаючи при цьому важливість додаткових маршрутів із Азербайджану. Ентоні Блінкен наголосив на необхідності діалогу та компромісу, а також важливості зміцнення довіри між сторонами».
Держсекретар пообіцяв, що Сполучені Штати продовжать підтримку мирного процесу у регіоні.
Російська служба «Голосу Америки» звернулася до політологів та експертів за коментарем щодо блокади Нагірного Карабаху азербайджанськими силами безпеки.
Про блокаду Лaчинського та Агдамського коридорів
Політичний оглядач Раміз Юнус 1990-х керував апаратом парламенту Азербайджану, а за часів СРСР обіймав різні посади в Ємені та Саудівській Аравії, зараз він проживає в США. Юнус стверджує, що КПП на Лачинському коридорі потрібен для припинення транспортування незаконних вантажів. Раміз Юнус, зокрема, сказав:
«І чому до сьогодні жодних рішень на цю тему не прийнято? Тому що в Америці офіційний Вашингтон чудово розуміє, чи є там гуманітарна криза, чи це гра під цією назвою, чи є там геноцид, чи немає там геноциду, вони це чудово розуміють. Вони розуміють, що сьогодні вирішується питання сепаратизму, конкретно. Тому що “фури” стоять як з боку Лачинської дороги, так і з боку Агдамської дороги. Якщо вони заїжджають до Карабів з боку Агдамської дороги – тема сепаратизму закінчилася, бо це територія Азербайджану. Через Лачинську дорогу Азербайджан також не пропустить їх без перевірки. А вони хочуть, щоби була б екстериторіальність. Яка екстериторіальність? Прем’єр-міністр Вірменії визнав Карабах територією Азербайджану і після цього Азербайджан встановив прикордонний пропускний пункт. Все, що проходить на територію держави з території чужої держави, перевіряється, чи це гуманітарний вантаж, чи це якийсь комерційний вантаж. Це у всьому світі так. Це міжнародне право. От і все. Тому Азербайджан каже: все перевірятиметься за законами Азербайджану, чи то через Лачинську дорогу, чи то через Агдам».
Відомий вірменський журналіст та публіцист Марк Григорян, пропрацював довгі роки журналістом у британській радіомовній корпорації ВВС. Після повернення до Вірменії у 2014 році він працював як ведучий на телеканалах Вірменія TV та ATV. Марк Григорян стверджує, що всі дії азербайджанської влади щодо блокади Лачинського коридору спрямовані проти вірмен у Нагірному Карабаху.
«У угоді від 9 листопада сказано, що Лачинський коридор має бути вільним для безперешкодного перетину. На сьогоднішній день реальна ситуація така, що через КПП, поставлені азербайджанцями на виході з Лачинського коридору, дуже дрібними порціями випускають людей з Карабаху, але нікого не впускають ні живого, ні мертвого. Тобто я так говорю, бо ось більше тижня вже тривали спроби перевезти туди тіло дівчинки, яка загинула в автокатастрофі. І це не вдалось зробити. 50 вантажівок із гуманітарною допомогою стоять біля КПП на Лачинському коридорі. Дві вантажівки стоять на дорозі Агдам – Степанакерт. Дві вантажівки, серед яких, за запевненням вірменської сторони, є люди, які були серед так званих екоактивістів, які закривали Лачинський коридор минулої зими. А тепер хочу подивитися на ситуацію з іншого боку. І дивіться, що виходить. Карабахці готові страждати з голоду. Але тільки не пропускатимуть ці вантажівки з Азербайджану. Ви розумієте, який жахливий, страшний рівень недовіри, ворожості та взаємного нерозуміння криється за цим, коли люди готові вмирати з голоду, але не брати їжу звідти. Я вважаю, що це дуже серйозна проблема азербайджанського керівництва. Ні Азербайджану, а керівництва», – наголосив Марк Григорян.
Проблема голоду чи сепаратизму у Нагірному Карабаху?
Перший випадок голодної смерті в Нагірному Карабаху зареєстровано 15 серпня цього року офісом омбудсмена в регіоні, повідомляла того ж дня Вірменська служба Радіо Свободи. За результатами судово-медичної експертизи, наведеними у свідоцтві про смерть, 40-річний мешканець Степанакерта К. Ованісян помер через білково-енергетичний дефіцит як наслідки хронічного недоїдання, йдеться в повідомленні Гегама Степаняна, Омбудсмена Нагірного Карабаха.
«Катастрофічні наслідки восьмимісячної блокади Нагірного Карабаху з боку Азербайджану, що триває, більш ніж помітні і відчутні у сфері охорони здоров’я, які в першу чергу позначаються на стані здоров’я найбільш вразливих груп населення – дітей, вагітних жінок, осіб з хронічними захворюваннями, інвалідів та літніх людей», – звертає особливу увагу карабахський омбудсмен.
Криза та катастрофічна продовольча ситуація, спричинена блокадою Лачинського коридору, створюють пряму та неминучу загрозу голодної смерті для 120-тисячного населення Нагірного Карабаху.
Марк Григорян в інтерв’ю зізнався, що щодня спілкується зі знайомими та друзями, які перебувають у Степанакерті: «Я, майже щодня спілкуюся з людьми, які живуть у Степанакерті, і я вам скажу, що з кожним днем спілкування з ними стає дедалі важчим. Вони розповідають, там буквально нема чого їсти. Розповідають, що норма хліба на день становить 200 грамів. Це, знаєте, під час Ленінградської блокади норма хліба на день була на мінімальному рівні. Там змінювалася ця норма мінімально була 250 грамів для робітників і 125 для всіх інших. І це, звісно, дуже важко. І знаєте, як це важко і фізично, і морально, і спілкуватися з цими людьми дуже нелегко. Ось я не люблю слово геноцид. Жахливо, я не люблю цього слова. Але те, що там відбувається, це кошмар!
Політичний оглядач Раміз Юнус стверджує, що жодного голоду, а тим більше геноциду в Нагірному Карабаху немає. Перемога в останній війні та повернуті території, за його словами, змінили статус-кво Азербайджану на світовій політичній арені: «І сьогодні позиція офіційного Баку з кожним днем лише посилюється. Оскільки до міжнародного права, яке і так завжди визнавало Карабах частиною Азербайджану, додалися такі потужні аргументи, як перемога у Другій Карабахській війні, наявність сильної азербайджанської армії за стандартами НАТО. Азербайджан 10-15 років будував цю армію з надійними союзниками, такими як Туреччина, Пакистан, Ізраїль. Політична кон’юнктура, що з агресією Росії проти України, змінила значимість Південного Кавказу, значимість Азербайджану, Туреччини. Ця значущість зросла для того ж Брюсселя, для того ж таки Вашингтона. І тому тиснути на Азербайджан такими методами просто марно».
Юнус вважає, що проблему сепаратизму серед вірмен карабахських офіційний Баку готовий вирішувати навіть за допомогою силової операції: «Тема багаторічного сепаратизму в Карабаху повільно, але вірно, підкреслюю, наближається до фінішної прямої. Азербайджану залишилося вирішити лише одне питання – роззброєння незаконних збройних формувань.
