Досить небагато: фото пластику, зібраного біля річки, і фото рослинності навколо. Кожен охочий може спільно з науковцями створити карту макропластичного забруднення гірських річок, – каже ініціатор акції доктор Мацей Ліро з IOP PAN.
Макропластичне забруднення загрожує водним ресурсам, біорізноманіттю та рекреаційним цінностям гірських річок, – каже доктор Мацей Ліро з Інституту охорони природи Польської академії наук у Кракові в інтерв’ю Nauka w Polsce, який разом із науковцями з раніше описав проблему забруднення річок макропластиком.
Зрештою, було б добре боротися з проблемою та обмежити пов’язані з нею загрози. Однак спочатку необхідно визначити, де в річці накопичується найбільше макропластику.
У вчених є ідея залучити до визначення найбільш забруднених місць «звичайних людей». «Використання громадянської науки, тобто підходу, який залучає волонтерів-неспеціалістів — наприклад, викладачів і студентів чи інших зацікавлених осіб — до наукової співпраці, дає можливість збирати інформацію про цю проблему в різних просторових масштабах, наприклад, комуна чи річка водозбірний басейн”, – каже доктор Ліро. Він додає, що люди, які безпосередньо стикаються з проблемою забруднення, краще усвідомлять важливість цієї проблеми.
Доктор Ліро проводить акцію в рамках проекту citizen science: він запрошує бажаючих сфотографувати видиме неозброєним оком сміття (макропластик), що лежить у гірських річках.
Щоб отримати інформацію про макропластичне забруднення гірської річки, потрібен звичайний смартфон. Загалом потрібно зробити максимум 6-8 фото.
«Документування кількості та типу макропластику передбачає зйомку двох фотографій: перша, що показує саму поверхню, і друга, що демонструє макропластик, зібраний з 10 квадратних метрів її поверхні», — пояснює дослідник.
Вчені пропонують документувати сміття на кількох типах річкових поверхонь. Розрізнити їх має бути легко навіть для неспеціалістів, каже доктор Ліро. Він перелічує чотири типи поверхонь. Перший – це осад, не вкритий рослинністю – на практиці це, наприклад, гравійний або піщаний берег річки. Другий тип поверхні – це трав’яниста рослинність, тобто всі рослини без деревних стебел. Наступний тип – це території, вкриті деревами та чагарниками, наприклад вербовий ліс, що охоплює прирічкові ділянки. До останнього типу відносяться поверхні, вкриті деревним сміттям, тобто уламками мертвих дерев і чагарників.
«Спочатку ми розмічаємо площу 10 м2 (наприклад, прямокутник 2 м на 5 м або коло радіусом приблизно 1,8 м). Потім одягаємо рукавички і збираємо макропластик, який видно в його межах. Розміщуємо зібране сміття на однорідному фоні. Ми розміщуємо ручку, лінійку чи інший предмет, який під час подальшого аналізу дасть дослідникам уявлення про розмір макропластику. Ми завантажуємо дві фотографії, зроблені за допомогою онлайн-форми для кожної досліджуваної поверхні, – пояснює доктор Ліро.
Фотографії надсилайте через форму.
Після відправки учасник побачить на карті як власні фотографії, так і фотографії сміття, зроблені в інших місцях, іншими користувачами.
Чому вчені звертають увагу на околиці річки? Згідно з попередніми висновками дослідників з IOP PAN, відносно більше пластику має бути присутнім поблизу великих людських поселень на дні річкових долин – особливо в тих ділянках русла річки, де є зарослі острови та деревні уламки. Важливо визначити, де пластик найімовірніше затримується в річці та де його можна видалити найефективніше.
«Сподіваємося, що фотографії вкажуть, де в гірських річках відбуваються скупчення пластику, що допоможе органам місцевого самоврядування обрати відповідну стратегію очищення гірських річок», – коментує дослідник.
Дослідження, пов’язані з такими діями, можуть допомогти вибрати, де чистити річки – або де встановити інфраструктуру для видалення пластику.
Як наголошує доктор Ліро, головна мета методу та громадянської науки полягає в зборі інформації шляхом залучення звичайних громадян, а не лише експертів. «Заохочуючи вчителів, а через них і дітей, проводити такі вимірювання, наприклад, під час шкільної екскурсії, ми можемо пробудити їх інтерес до проблеми. У майбутньому це сприятиме діалогу між науковцями та суспільством і дозволить легше розвивати практичну вирішення проблеми», – вважає вчений.
Детальний опис інструкцій для людей, які хочуть взяти участь у проекті – наприклад, вчителів природи, екологічних організацій чи організацій місцевого самоврядування – можна знайти тут,
PAP – Наука в Польщі, Кароліна Дущик
kol/ zan/
