Острів Балі вже давно асоціюється у багатьох мандрівників із райським куточком, де можна насолодитися прозорим чистим морем, просторими пляжами та тропічними пейзажами. Тому немає нічого дивного в тому, що багато хто вирішує повернутися сюди знову. Але вже не на кілька тижнів, а на кілька років.

Острови та затоки Індонезії

Пошук роботи

Один із очевидних способів переїхати жити до Індонезії — знайти роботу на Балі та отримати відповідну візу. Однак, незважаючи на велику популярність, Балі та інші острови Індонезії навряд чи можуть похвалитися відмінними економічними показниками. Урядові дані показують, що 8 % місцевого населення є безробітними, причому 10 % з них мають гарну освіту та досвід професійної діяльності.

Очевидно, що місцевій владі вигідніше приймати на роботу індонезійців, ніж приїжджих експатів. Проте існують напрямки, де просто не обійтися без іноземців:

• Туризм та спортивний відпочинок;
• Електроніка;
• Автомобілебудування;
• Хімічне виробництво;
• Медицина;
• Освіта.

Згідно з індонезійськими законами, іноземні працівники мають бути експертами у своїй галузі. На практиці це означає, що від кожного претендента потрібна вища освіта та як мінімум 5 років роботи у своїй професійній сфері.

Зразок робочої візи до Індонезії.

Тому тим, хто такого досвіду не має, краще зосередитися на пошуку віддаленої роботи.
Робота на Балі для росіян зосереджена переважно у сфері туризму та бізнесу. На острові існує безліч різних шкіл із серфінгу, йоги та інших активних видів відпочинку. Такі компанії потребують професіоналів, які зможуть працювати з туристами із Росії.

Проте потрібне володіння додатковими мовами. В ідеалі, звичайно, чудово підійде індонезійська, але вивчити його з нуля за короткий час складно. Тому спілкуватися з роботодавцями доведеться англійською.

Звісно, ​​необов’язково мати чудовий словниковий запас, проте, знадобиться вміння підтримувати розмови на побутові теми.

Крім різноманітних спортивних шкіл для росіян, українців та мандрівників з інших країн СНД доступна робота в місцевих готелях. Незважаючи на падіння курсу рубля, російські туристи, як і раніше, постійно відвідують Індонезію, тим більше, що віза на Балі та інші острови Індонезії в 2022 році росіянам не потрібна. І, звичайно, для кожного готелю буде плюсом мати у своєму штаті російськомовного фахівця.

На Балі та в Джакарті можна знайти фірми з директорами з Росії. Не останню роль російської бізнес-імміграції грає сфера IT. Таким чином програмістам часто вдається знайти потрібні вакансії в Індонезії. Роботу в таких компаніях краще шукати заздалегідь за допомогою інтернету.

Загалом робота на Балі ідеально підійде тим, хто втомився від холодної зими та галасливих мегаполісів. Що стосується Джакарти, то тут більше офісів великих компаній, проте настрій може бути затьмарений автомобільними пробками та брудними вулицями.

8 способів легального заробітку на Балі:

Школи, коледжі та вузи

Багато іноземців працюють в Індонезії вчителями: викладають місцевому населенню англійську мову. Звісно, ​​на таку роботу роботодавці передусім хочуть взяти носіїв мови. Проте викладачі з Росії також мають шанси знайти таку роботу, особливо в столичній Джакарті. Як відомо, соціальне життя в Індонезії зосереджене саме у цьому місті.

Будинок університету в Індонезії

Для роботи вчителем обов’язково знадобляться:

• Сертифікати, що підтверджують володіння англійською мовою – TOEIC або TOEFL;
• Рекомендаційні листи;
• Диплом про вищу освіту.

Зарплата та фріланс

Побажання «жити на одну зарплату» точно не назвеш позитивним, коли йдеться про Індонезію. Місцеві мешканці заробляють тут близько 200 доларів США на місяць. Для іноземних фахівців ситуація трохи краща, заробіток коливається від 500 до 1000 доларів.

Ймовірно, саме тому життя на Балі для росіян часто асоціюється з фрілансом чи пасивним прибутком. Якщо мати гарну роботу в інтернеті або просто здавати квартиру в Москві, на островах Індонезії можна жити роками, не переймаючись пошуком роботодавця. Крім того, віддалена робота дозволяє повною мірою відпочити від міської метушні, а також насолодитися морем та тропічною природою.

Детальна карта Індонезії із зазначенням усіх островів

Для фрілансера чудово підійде туристична віза. Громадянам Росії її можна оформити після прильоту, а українцям та білорусам потрібно заздалегідь звернутися до посольства. Туристична віза коштує 25 доларів США та дає право жити в будь-якій точці Індонезії протягом місяця.

Звичайно, для лонгстеєрів це дуже короткий термін. Тому через 30 днів вони вирушають до місцевої імміграційної служби і продовжують свою візу ще на місяць — за ті самі 25 доларів. Відповідно до місцевих правил, таких продовжень можна зробити поспіль чотири рази. Загалом виходить, що життя на Балі протягом 5 місяців гарантоване.

А якщо відпочинок на райських островах захочеться продовжувати і далі, то можна злітати, використовуючи візаран, до найближчих країн: Таїланду, Малайзії, Сінгапуру, Лаосу або Камбоджі.

Плюси соціальної візи

Звичайно, відразу знайти роботу з інтернету виходить далеко не у кожного. До того ж одразу приїжджати до Індонезії та розпочинати трудову діяльність — далеко не найкращий варіант. В ідеалі потрібен якийсь час, щоб звикнути до нової обстановки, відвідати різні острови та просто трохи відпочити.

Саме тому багатьом мандрівникам ідеально підійде так звана “Social Budaya”, або соціальна віза. Вона дозволяє жити на індонезійських островах від двох місяців до півроку. За цей час можна акліматизуватися і, нікуди не поспішаючи, знайти потрібну роботу в Індонезії.

У соціальної візи існує низка характерних рис:

• У самій Індонезії її не оформлюють. Потрібно звертатися до посольств, що знаходяться на території інших країн. Добре підійде як посольство Індонезії в Москві, так і представництва в азіатському регіоні, наприклад, Сінгапурі або Таїланді;
  

  Так виглядає індонезійська соціальна віза

• Цей тип візи має на увазі постійне проживання на території Індонезії протягом усього терміну дії. Якщо відлетіти в іншу країну, соціальна віза відразу втратить чинність при перетині кордону;
• З формальної точки зору соціальна віза «працює» лише протягом двох місяців. Надалі її потрібно продовжувати — кожен новий місяць за 25 доларів. Оскільки дозволяється зробити чотири продовження, в результаті ми отримуємо півроку життя на Балі та інших райських островах;
• За оформлення візи у посольстві необхідно сплатити збір у розмірі 45 доларів США. На жаль, безготівковий розрахунок неможливий: посольства приймають лише «кеш».

Якщо ви вирішили оформити для себе соціальну візу, потрібно придбати такі документи:

• Закордонний паспорт, який має бути дійсним ще як мінімум півроку;
• Спонсорським листом. Його має надіслати вам громадянин Індонезії. За цим документом можна звернутися до готелю, де ви бронюєте номер.
  

  Зразок спонсорського листа в Індонезії

  Крім того, вислати його можуть і фірми прокату, якщо заздалегідь орендувати мотоцикл або автомобіль. Якщо знайти такого «спонсора» ніяк не виходить, завжди прийдуть на допомогу спеціальні компанії, які розсилають «листи щастя» за невелику винагороду — від 40 до 200 доларів. Шаблон спонсорського листа: російською мовою (завантажити), англійською мовою (завантажити);

• Двома анкетами, що заповнюються прямо в посольстві. У Москві все дуже просто, оскільки всі питання та відповіді російською мовою. Якщо ж ви оформляєте індонезійську візу десь у Сінгапурі чи Таїланді, писати доведеться англійською. Так що краще захопити з собою мобільний девайс з якимось додатком-перекладачем;
• Двома кольоровими фотографіями розміром 3 x 4.

Якщо оформляти візу не в Москві, а в країнах Південно-Східної Азії, то від вас можуть вимагати квитки туди і назад. Причому дата зворотного квитка не враховує можливих продовжень і настає вже за два місяці. Звичайно, на практиці можна візу продовжити і нікуди з Індонезії не відлітати, однак пред’явити квиток доведеться.

Крім того, в азіатських країнах можуть попросити витяг із банківського рахунку. Згідно з правилами, на один день відпочинку ви повинні мати в своєму розпорядженні суму 100 доларів.

І якщо у випадку з квитками формальний термін із двома місяцями ускладнює ситуацію, то при пред’явленні виписки навпаки спрощує. Тому що рахувати заощадження потрібно з розрахунку лише на два місяці, а не на півроку.

Дозволи на роботу

Незважаючи на те, що на території Індонезії заборонено нелегальну роботу, багато туристів підробляють тут нянями, репетиторами або екскурсоводами.
Нелегальні підробітки хороші лише у невеликих масштабах. Якщо розпочинати серйозну постійну діяльність, обов’язково варто подбати про робочу візу.

У візовому режимі Індонезії важливе значення має таке поняття, як КИТАС.

Ця загадкова абревіатура перекладається російською мовою приблизно як «тимчасовий дозвіл на проживання».

тимчасовий дозвіл на проживання в Індонезії

КІТАС має безліч підвидів, серед яких віза для працівників за наймом під індексом 312. Щоб її оформити, від вас знадобиться:

• Зробити ксерокопію буквально всього закордонного паспорта: прискіпливим індонезійцям потрібна кожна сторінка;
• Перекласти на англійську диплом, а також професійні сертифікати;
• Зробити страховку на один рік у будь-якій страховій компанії;
• Підготувати 18 фотографій на червоному тлі. Шість із них мають відповідати розміру 2 х 3. Ще шість фото слід зробити у форматі 3 х 4. І, нарешті, остання шістка фотографій – 4 х 6.

Окремий пакет документів підготує ваш роботодавець, після чого всі офіційні папери вирушать до Міністерства закордонних справ на розгляд.

При оформленні робочої візи варто орієнтуватися на такі витрати:

• 1200 доларів США за саму візу;
• Близько 115 доларів за дозвіл неодноразово вилітати з Індонезії до інших країн (на півроку);
• Близько 150 доларів за той же дозвіл на рік.

Заслужена пенсія на Балі

Як відомо, острови Індонезії — це рай не тільки для фахівців та фрілансерів, а й для пенсіонерів, яким хочеться спокійного та розміреного відпочинку далеко від шуму та суєти. Якщо ви старше 55, то можете спокійно жити на Балі без візових проблем.

Для цього потрібно оформити інший вид Кітасу — пенсійний. Крім уже відомих фотографій на червоному тлі, страховки та копій закордонного паспорта, для пенсійної візи вам знадобляться:

• Свідоцтво про шлюб;
• Бланк заповненої анкети;
• Витяг з банківського рахунку за останні півроку. Вважається оптимальною сума, що відповідає 100 доларів США на кожен день. Тобто за останні шість місяців на картку має бути зараховано близько 20 000 доларів;
• Договір про оренду будинку на території Індонезії. Строк договору має діяти не менше одного року.

Важливо врахувати, що назва «пенсійна віза» є досить умовною. Абсолютно необов’язково дійсно бути людиною, яка вийшла на пенсію, і тим більше пред’являти будь-які довідки з російського пенсійного фонду. Головні критерії для отримання пенсійної візи – відповідний вік та фінансова забезпеченість.