Мабуть, кожна доросла людина знає, наскільки необхідним є єдиний податок. Жителі України повинні сплачувати його не будь-якому випадку, незалежно від того, яку систему оподаткування використовує сама держава. На жаль, в Україні зараз питання з податками було врегульовано не якісно. Річ у тім, що людям доводить сплачувати не тільки єдиний соціальний внесок, а ще і єдиний податок. Таке розділення пояснюється тим, що кошті врешті решт надходять до різних фондів та бюджетів. На хвилі постійних змін влада вирішила, що сам єдиний податок на 2018 рік в Україні, а також процес його сплати потребує чималих змін.
Треба одразу сказати, що сам єдиний податок не вводився просто так. Влада розробляла його з думкою, що їм вдасться об’єднати декілька видів стягнень. Але, як можна зрозуміти, такого не відбувалося через низку особливих причин. До певного моменту сам єдиний податок залишався незмінним. Проте так не могло тривати вічно. Були створені спеціальні категорії платників. А з часом його почали розраховувати з урахуванням того, до якої категорії платників відноситься конкретна особа.
Коли з’явився цей вид податку і що він взагалі являє собою
Перш за все, треба сказати, що історія єдиного податку починається саме у 1999 році, коли його було введено та застосовано. Тоді сума до сплати для фізичних осіб могла бути різною: від 25 до 200 гривень. Рівень виплати корегувався в залежності від того, до якого виду господарства відносить діяльність окремої людини. Для тих, хто відносився до юридичних осіб, ситуація виглядала трохи інакше. Таким людям доводилося виплачувати від 6% до 10% свого щомісячного прибутку.
Після сплати, кошти розділялися на певні складові. Кожна з цих складових мала своє місце призначення, а це означає, що вони надходили до різних фондів. Основним тоді, звісно, був саме Пенсійний фонд. Але стягнення не могли залишатися на такому рівні вічно. З’явилася гостра потреба в осучасненні єдиного податку. Таким чином, суми були встановлені відповідно до норм. Наразі знову треба проводити певне осучаснення, а тому ставка єдиного податку в Україні в 2018 році потребує чергових нововведень.
Зміни, що стосуються представників першої групи
Як вже зазначалося раніше, існує декілька категорій платників єдиного податку. Розподіл відбувається з урахуванням великої кількості особливостей та факторів.
Почати треба з представників першої категорії. Серед них є тільки ті люди, які займаються наданням послуг лише звичайному народу держави. Цій категорії суворо заборонено виконувати0 якусь роздрібну торгівлю. Також є певна границя прибутку. Сумарний прибуток не повинен перевищувати 300 тисяч гривень на рік.
Підприємці першої категорії не мають права на використання найманої праці. Відбулися певні зміни в процесі розрахунку ставки. Таким чином, наприклад, якщо раніше величина податку корегувалася з урахуванням рівня мінімальної зарплати, то тепер усе залежить виключно від рівня прожиткового мінімуму. Але процент ставки залишиться тим самим, та буде дорівнювати 10. Якщо провести елементарні обрахунки, то можна зрозуміти, що єдиний податок в 2018 році в Україні для 1 групи складатиме лише 160 гривень щомісяця. Проте все може змінитися в умовах росту соціальних стандартів, серед яких є той самий прожитковий мінімум. Окрім того, представники цієї категорії звільнені від певного переліку виплат згідно з чинним законодавством.
Як будуть жити представники другої категорії
Умови, що встановлені для осіб які відносяться до другої категорії платників єдиного податку, певна річ, трохи відрізняються. Для початку треба сказати про величину щорічного прибутку, яка є дозволеною. Отже, дозволяється отримувати не більше не більше, ніж півтора мільйона гривень на рік. Головною відмінністю є те, що цій категорії дозволяється виконувати функції та бути роботодавцем. Окрім того, такі платники мають право на надання звичайному населенню різних видів послуг та мають право на організацію виробництва різних видів продукції. Більш детально про це вказано у чинному законодавстві.
Проте, треба розуміти, що існують деякі обмеження. Це означає, що, наприклад, таким людям категорично заборонено виступати у ролі посередника при проводжені іншими особами будь-яких видів грошових операцій, що мають певне відношення до нерухомості та ювелірного бізнесу. Однак сам єдиний податок в 2018 році для 2 групи, так як і раніше, буде складати 20% від мінімальної зарплати. І тут знову треба брати до уваги збільшення соціальних стандартів, бо саме ріст мінімальної зарплати суттєво впливає на рівень виплат.
Зміни для осіб, що відносяться до третьої та четвертої категорій платників
Що стосується третьої категорії, то відноситися до неї можуть не тільки юридичні, а ще й фізичні особи. Рівень щорічного прибутку також є суттєво більшим. В цьому випадку планка встановлюється на позначці у 5 мільйонів гривень на рік. Однак ставка при сплаті податку може бути різною. Усього є два варіанти: 5% та 3%. Якщо особа справно сплачує ПДВ, то ставка складатиме лише 3%. А от якщо єдиний податок 2018 в Україні для 3 групи відраховується без сплати ПДВ, то ставка складатиме 5%.
Окрім того, окремо було встановлено декілька особливих винятків, коли платники зобов’язуються відраховувати ставку, що в два рази більша. Ось декілька таких випадків:
- будь-яка заборонена діяльність веде до того, що вам доведеться відраховувати набагато більше;
- виконання платником певних видів розрахунків, що стосуються грошей;
- ставка буде більшої тоді, коли представник категорії має рівень прибутку, що є більшим за дозволену межу.
На додачу ще можна сказати й про четверту категорію. Вона є дещо особливою. Треба сказати, що до неї відносять тільки людей, що чинять свою діяльність у сфері виготовлення сільськогосподарських видів товарів. В результаті цього було встановлено, що відрахування повинні встановлюватися в залежності від величини земельних ділянок, що безпосередньо використовуються. Більш того, при розрахунку рівня стягнення використовуються дані грошової оцінки землі. Відсоткова ставка змінюється щоквартально, тобто чотири рази ні рік.
Питання щодо переходу до іншої категорії
З часом, представники однієї категорії вирішують розширитися. Через це стається так, що люди просто виконують умови, що притаманні іншим категоріям. В такому випадку дозволяється написати спеціальну заяву та відправити її до відповідного органу. В такому випадку буде прийматися рішення щодо зміни категорії певного платника єдиного внеску. Але усе це треба робити в чітко встановлені строки, що передбачені чинним законодавством.
Однак подібний перехід не зажди відбувається за бажанням особи. Іноді він перехід відбувається через рішення уповноважених органів, примусово. Примусовий перехід зазвичай відбувається тоді, коли людина чинить заборонену діяльність та отримує прибуток, що є набагато більшим за дозволену межу. Але все ж основною умовою є певні правопорушення. В такому випадку люди починають оподатковуватися звичайним способом. Трохи докладніше про усе це написано у чинному законодавстві України, а тому можна особисто ознайомитись з усіма положеннями.
