Для того, щоб спростити обчислення та сплату податків підприємцями та підприємствами, в державі запроваджено так званий єдиний податок. Досить часто його ототожнюють із єдиним соціальним внеском, що, безумовно є помилкою. Йдуть вони у різні казни і мають свої особливості нарахування. Внесок оплачують підприємці в місцевий бюджет, а от податок – в ПФ та ФСС. Враховуючи часті зміни в законодавстві, громадян, занятих підприємницькою діяльністю, безумовно цікавить яким буде єдиний податок на 2019 рік в Україні.
Історія єдиного податку
Надихнувшись прикладом зарубіжних країн, українська влада вперше спробував ввести єдиний податок ще в далекому 1999-му році. Тоді це був оптимальний варіант, котрий давав змогу об’єднати в собі відразу кілька податків. Залежно від сфери зайнятості підприємцям фізичним особам довелось сплачувати від 20 до 200 гривень. Для приватних підприємств відрахування здійснювалось відповідно до їхніх доходів. Сплачувати доводилось від 6 до 10%.
З поглибленням негативних інфляційних процесів, саму податкову систему також довелось терміново змінювати. Більш справедливим чиновникам видався поділ підприємців на певні групи, адже далеко не усі здатні заробляти однаково.
Чи будуть якісь зміни?
Як стає зрозуміло із законопроекту Державного бюджету якихось кардинальних змін стосовно спадкування підприємців в 2019-му році відбутись не повинно. Попри слухи щодо скасування третьої групи, все залишається на місці: ставка єдиного податку в Україні в 2019 році буде відрізнятись для трьох груп підприємців фізичних осіб та трьох груп юридичних осіб.
Зміни, на які варто розраховувати, це:
- Збільшення максимального розміру ЄСВ;
- оскільки прожитковий мінімум та найменша заробітна плата в країні змінились, то й сума ЄП для тих підприємців, котрим присвоєна 1 та 2 категорії, збільшується;
- для ФОП появиться ще одна – четверта категорія;
- збільшення суми ЄСВ для оплати «за себе».
Особливості оподаткування підприємців першої групи
В першу категорію входять ті ФОПи, котрі не мають штату працівників (тобто найманих працівників), не заробляють в рік понад 300 тисяч гривень. В своїй діяльності вони не використовують спеціальних пристроїв та систем для фіксації фіскальних операцій (РРО) та зайняті в сфері роздрібної торгівлі (наприклад, на ринках, в невеличких ТРТ), або надають якісь послуги населенню (точний перелік послуг вказується у відповідному державному розпорядженні). Сума податку для першої категорії протягом кількох років вираховувалась відповідно до майменшої (встановленої урядом) заробітної плати. Однак з 2019-го року єдиний податок в Україні для 1 групи буде залежати напряму від прожиткового мінімуму.
10% від ПМ в місяць – сума цього податки. Якщо із січня 2019-го ПМ становить 1920 грн., то, відповідно, ФОП на ринку повинен віддавати державі всього лише 192 грн. у місяць.
Окрім цього, для першої групи підприємців пропонується цілий ряд пільг, зокрема й таких:
- вони не будуть платити ПДВ;
- звільняються вони від сплати за володіння земельними ділянками (але не за використання ресурсів);
- не доведеться вносити цим ФОПам жодних сплат за прибуток.
Податки для другої категорії
Як і в 2018-му році, в 2019-му в другу групу входять усі ті ФОПи, котрі протягом одного календарного року не заробляють більше, аніж 1,5 мільйони гривень. Вони вже можуть мати в своєму штаті офіційно оформлених працівників. Загальна кількість таких може становити не більше, аніж 10 осіб.
Перелік сфер зайнятості для таких значно більший, аніж для попередньої категорії. Такі можуть продавати товари та надавати послуги не тільки населенню, але й представникам інших підприємств, установ та організацій. Окрім цього, друга категорія присвоюється і представникам ресторанного бізнесу та виробникам окремої продукції.
РРО у них може і не використовуватись, але тільки в тому разі, якщо загальний прибуток не перевищує одного мільйону гривень.
Єдиний податок в 2019 році для 2 групи, як і в минулому році, становить 20% від найменшої (визначеної державою) заробітної плати в країні. Таким чином віддавати ФОПам другої категорії кожного місяць доведеться по 834,60 гривень.
Підприємці цієї категорії не повинні сплачувати ПДВ.
Податки третьої категорії
До третьої групи можуть входити як фізичні особи, так і юридичні. Основна умова для перебування в цій категорії – вони не заробляють більше, аніж 5 мільйонів гривень (ПДВ в цю цифру не враховується). Немає якихось умов щодо кількості працівників, що перебувають в штаті. Підприємства і ФОПи третьої категорії можуть здійснювати фактично будь-який вид діяльності, окрім тих, що вказуються в переліку заборонених (ПКУ, п.291).
Єдиний податок в Україні для 3 групи не є фіксованим. Сплачується він у вигляді відсотків від прибутків. При цьому кожен платник має право обрати для себе одну із двох запропонованих схем:
- 3% єдиного податку + оплата ПДВ;
- 5% єдиного податку без додаткової оплати за ПДВ.
Важливою особливістю для юридичних осіб із третьої групи є те, що їм вже не доведеться в 2019-му році оплачувати авансові внески з податку на прибуток у випадку виплат дивідендів. До цієї новації підприємства зобов’язані були попередньо віддавати аж по 18% від загальної суми нарахованих дивідендів.
Особливості четвертої групи
Четверта категоріє є свого роду особливою, адже стає доступною тільки тим підприємствам та підприємцям, котрі займаються виготовленням сільськогосподарської продукції. Сюди відносяться ті бізнесмени, котрі вирощують сільськогосподарських тварин чи рослини, на внутрішніх водоймах вирощують та виловлюють рибину, або ж займаються переробкою сільськогосподарської продукції.
Особливість оподаткування для них полягає в поквартальних сплатах (а не щомісячних, як для підприємців інших категорій). Кожен наступний квартал має свій відсоток:
- Перший – 10% від прибутку;
- Другий – 10%;
- Третій – 50%
- Четвертий – 30%.
Вони можуть мати необмежену кількість найманих працівників, а також користуватись на загальних підставах РРО.
